1. После разрешения вопросов, указанных в статье 299 настоящего Кодекса, суд переходит к составлению приговора. Он излагается на том языке, на котором проводилось судебное разбирательство, и состоит из вводной, описательно-мотивировочной и резолютивной частей.
2. Приговор должен быть написан от руки или изготовлен с помощью технических средств одним из судей, участвующих в его постановлении. Приговор подписывается всеми судьями, в том числе и судьей, оставшимся при особом мнении.
3. Исправления в приговоре должны быть оговорены и удостоверены подписями всех судей в совещательной комнате до провозглашения приговора.
4. Если в ходе судебного разбирательства данные о личности потерпевшего, свидетеля или иных участников уголовного судопроизводства не раскрывались, суд в приговоре ссылается на псевдонимы этих лиц (с указанием этого факта).
Комментарий к статье 303 УПК РФ
1. Составление приговора предполагает изложение его на русском языке, являющемся государственным языком Российской Федерации, либо на государственном языке входящих в состав Российской Федерации республик (ст. 68 Конституции РФ). В военных судах производство по уголовному делу, в том числе составление приговора, осуществляется на русском языке. Речь идет не о возможности свободного выбора одного из названных языков для составления приговора, а об использовании лишь того языка, на котором велось судопроизводство по данному делу. Приговор составляется по установленной форме и состоит из вводной, описательно-мотивировочной и резолютивной частей. Эта форма обязательна для любого оправдательного и обвинительного приговора.
2. Приговор может быть написан от руки одним из судей, напечатан на машинке либо изготовлен с помощью компьютерной техники.
Требование закона о подписании приговора всеми судьями обусловлено тем, что, во-первых, судья, оставшийся при особом мнении, может расходиться с другими судьями не по всем вопросам, подлежащим разрешению при постановлении приговора, а лишь по отдельным из них (например, по вопросу о виде и размере наказания), и, во-вторых, приговор должен быть представлен как решение всего состава суда, выражающего волю государства.
3. Все судьи в совещательной комнате своими подписями должны удостоверить также возможные исправления в приговоре.
Всё об уголовных делах
Перейти к тексту УПК
Url Дополнительная информация:
Составление приговора
— ч.1 303 УПК
составление производят после разрешения вопросов
299 УПК
— ч.1 303 УПК
на том языке на котором проводилось разбирательство
— ч.1 303 УПК
приговор состоит из трех частей
— ч.2 303 УПК
приговор подписывается всеми судьями
— ч.2 303 УПК
в том числе судьей оставшимся при особом мнении
Исправления в приговоре
— ч.3 303 УПК
порядок внесения исправлений в приговор
— ч.3 303 УПК
исправления удостоверяются всеми судьями
— ч.3 303 УПК
исправления вносятся только до провозглашения приговора
Псевдонимы
— ч.4 303 УПК
данные о личности могут скрываться под псевдонимами
Ошибки при составлении приговора
Ошибки в приговоре
, в чем могут заключаться и как использовать
Разъяснение неясностей
Разъяснение неясностей
и сомнений в приговоре (
п.15 397 УПК
)
Не заверенные правки в приговор
Самовольные правки
внесенные в приговор могут повлечь его отмену
Статья 303 УПК. Составление приговора
1) После разрешения вопросов, указанных в 299 УПК, суд переходит к составлению приговора.
Он излагается на том языке, на котором проводилось судебное разбирательство,
Url Дополнительная информация:
—
п.1
Пленума № 55 в приговоре в любом случае должны быть все три части
Практические аспекты
Оглашение резолютивной
части с последующим изготовлением мотивировочной
и состоит из:
Url Дополнительная информация:
— 304 УПК
вводная часть приговора
— вводной,
Url Дополнительная информация:
—
307 УПК
мотивировочная часть обвинительного приговора
— описательно-мотивировочной,
Url Дополнительная информация:
— 308 УПК
резолютивная часть обвинительного приговора
— и резолютивной частей.
2) Приговор должен быть написан от руки или изготовлен с помощью технических средств одним из судей, участвующих в его постановлении.
Url Дополнительная информация:
— п.43
Пленума № 55 дата подписания судьями это и есть дата постановления
Приговор подписывается:
Url Дополнительная информация:
— п.10 ч.2 389.17 УПК
в приговоре нет подписи судьи, отмена в апелляции
Отсутствие подписи судьи
Отсутствие подписи
судьи в приговоре, нарушение (
п.10 ч.2 389.17 УПК
)
— всеми судьями,
— в том числе и судьей, оставшимся при
особом мнении.
Url Дополнительная информация:
— п.42
Пленума № 55 исправления в приговоре должны быть оговорены
— п.22
Пленума № 21 технические ошибки в порядке исполнения приговора
Исправления в приговоре
Исправления в приговоре
, порядок их внесения (
ч.3 303 УПК
)
Не заверенные правки в приговор
Самовольные правки
внесенные в приговор могут повлечь его отмену
3) Исправления в приговоре должны быть:
— оговорены и удостоверены подписями всех судей в
совещательной комнате;
— до провозглашения приговора.
Url Дополнительная информация:
Нормативная база о мерах безопасности
— ч.3 11 УПК
меры безопасности для участников процесса
Права участников процесса на безопасность
— п.21 ч.2 42 УПК
право потерпевшего ходатайствовать о мерах безопасности
— п.15
Пленума № 17 потерпевший вправе просить меры безопасности
— п.7 ч.4 56 УПК
право свидетеля ходатайствовать о мерах безопасности
— ч.1.1 144 УПК
право на безопасность участника досудебного производства
Меры безопасности в ходе следствия и суда
— ч.9 166 УПК
сохранение в протоколе тайны данных свидетеля, потерпевшего
— ч.8 193 УПК
опознание для безопасности — без визуального наблюдения
— ч.1 217 УПК
при ознакомлении с делом — часть сведений могут не предъявлять
— п.4 ч.2 241 УПК
закрытое разбирательство если затронута безопасность
— ч.5 278 УПК
допрос свидетеля без оглашения личности для безопасности
— ч.4 303 УПК
данные о личности могут скрываться под псевдонимами
ПРАКТИЧЕСКИЕ аспекты
Меры безопасности
участников процесса — как использовать для защиты
4) Если в ходе судебного разбирательства данные о личности потерпевшего, свидетеля или иных
участников уголовного судопроизводства не раскрывались, суд в приговоре ссылается на псевдонимы этих лиц (с указанием этого факта).
Вернуться к тексту УПК
Обратиться за консультацией
Другой комментарий к статье 303 Уголовно-процессуального Кодекса РФ
1. Под составлением приговора в контексте комментируемой статьи понимается рукописное исполнение его текста.
2. О содержании вводной, описательной и резолютивной частей обвинительного и оправдательного приговоров см. комментарий к статьям 313 — 317 УПК.
3. Приговор должен быть понятен не только участникам уголовного процесса, но и публике, что отнюдь не исключает, а, наоборот, предполагает использование в его тексте специальной юридической терминологии.
4. Приговор составляется одним из судей на языке, на котором велось судоговорение, но подписывается всеми судьями, в том числе и тем, кто остался при особом мнении, со всеми оговорками и изменениями, внесенными в него.
Ст.303 УК РФ — прекращение в связи с малозначительностью деяния
В практике адвоката встречаются случаи, когда, взяв новое дело, ты понимаешь, что клиент виноват, ты ничего не можешь сделать, так как «приперли» доказательствами, но чувство ответственности перед доверителем заставляет тебя мобилизовать все свои ресурсы, сесть перед компьютером, «перелопатить» тонны файлов, провести несколько бессонных ночей, чтобы «переварить» полученную информацию и определиться какой способ защиты рекомендовать доверившему тебе свою судьбу клиенту.
Как обычно немного забегаю вперед со своей философией, поэтому вернусь к истокам.
В один из вечеров раздался звонок от моих друзей, проживающих в одном из городов миллионников нашей страны. Подруга в беседе попросила помочь их соседу, работающему следователем в одном из РОВД. В отношении молодого человека возбудили уголовное дело по ч.3 ст. 303 УК РФ.
У меня, как и у большего числа адвокатов, довольно негативное отношение к лицам, занимающимся фальсификацией доказательств, поэтому сначала подумала: «так ему и надо», но профессиональный долг поставил мое злорадство на место и втянул меня в очередной бой за интересы доверителя.
Выяснилось, что в производстве у доверителя находилось уголовное дело по ст. 158 УК РФ, возбужденное по факту кражи из квартиры.
Фигурант был задержан, у него был произведен обыск, в ходе которого было обнаружено и изъято наркотическое средство.
Обыск проводился оперативным сотрудником по поручению следователя в присутствии двух понятых, второго сотрудника полиции, криминалиста и непосредственно самого «крадуна».
В суд дело пошло в особом порядке, однако что-то там не заладилось и воровайка заявил о рассмотрении дела в общем порядке с вызовом всех свидетелей.
Были вызваны и понятые, которые подтвердили, что они присутствовали на обыске, наркотическое вещество изымалось, упаковывалось, протокол обыска ими подписывался, но точное время обыска они не помнили и было принято решение об оглашении их показаний.
Оглашенные показания они полностью подтвердили, пояснив, что так именно и было, но только их никто не допрашивал, не вызывал, следователя они в глаза не видели.
Суд выделил материал и направил на проверку в СК.
Провели почерковедческую экспертизу, которая показала, что подписи в протоколах допросов выполнены не понятыми, детализация телефонных переговоров показала, что во время, когда был произведен их допрос, один находился в другом районе города, а второй за пределами РФ.
Первые мысли — «финита ля комедия» и «сушите весла», но тут сработал адвокатский азарт и наступили бессонные ночи в поисках выхода из сложившейся ситуации.
И наконец меня осенило, что в действиях подзащитного при таких обстоятельствах состава преступления то и нет.
Потому, что под фальсификацией понимается искажение фактических данных, которые выступают в качестве доказательств, а также их уничтожение, составление ложной информации, внесение искаженных сведений в документ.
В данном же случае доказательством будет являться протокол обыска, в ходе которого было изъято наркотическое средство и показания свидетелей данные в суде, а не протокол допроса свидетеля.
Конечно я размышляла на тему, а если бы показания были бы оглашены при неявке свидетелей.
Но никаких ложных сведений в протокол допроса обвиняемый не внес, кроме самого факта допроса.
Вот такой парадокс.
Следствие пару месяцев сопротивлялось, отказывало защите в удовлетворении ходатайства. Потом, после неоднократных попыток направить дело в суд, заканчивавшихся возвращением дела, наконец прекратило уголовное преследование, по ч.2 ст14 УК РФ и ч.1 ст. 24 УПК РФ.
Скарга в порядку ст. 303 КПК України
Генеральному прокурору України
01011, Київ, Різницька вул., 13/15
Скаржник: Пупкін Василь Петрович
02099 м. Київ вул. Провокаторів 1 кв.2
в порядку ст. 303 КПК України
Предметом даної скарги є незаконна бездіяльність відповідального прокурора прокуратури м. Києва щодо невнесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлення про вчинення злочину.
Суть справи:
29.12.2016 року на адресу прокуратури м. Києва було направлено повідомлення про вчинення працівниками патрульної поліції м. Києва Володимиром Ковадло кримінального правопорушення за ч.2 ст.365 КК України та ч.1 ст.371 КК України. Суть заяви полягала в тому, що працівник поліції безпідставно застосував до громадянина прийоми рукопашного бою, наніс тілесні ушкодження, безпідставно затримав та сфальсифікував адміністративний протокол, який рішенням суду був визнаний незаконним.
20.01.2017 року надійшов лист (дата відправки – 17.01.17) від прокуратури м. Києва з письмовою відповіддю від 11.01.2017 за підписом начальника першого відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва Є. Саницького. У цій відповіді прокуратури зазначається, що:
«Не встановлено достатніх підстав для початку досудового розслідування і внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Разом з тим, у зв’язку із необхідністю перевірки даних, викладених у Вашій заяві, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» до Департаменту патрульної поліції НП України спрямовано лист для організації проведення перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства».
Незаконна бездіяльність прокуратури обґрунтовується наступним:
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається зі змісту повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, 21.12.2016 працівники поліції звинуватили водія транспортного засобу у порушенні Правил дорожнього руху. На вимогу поліції, водій пред’явив для перевірки необхідні документи. В подальшому, маючи всі необхідні дані про водія та його транспортний засіб, працівник поліції В. Ковадло висловив повторну вимогу про пред’явлення документів на що водій відповів, що документи вже були пред’явлені. поліцейський В. Ковадло схопив водія обома руками, та застосувавши прийому рукопашного бою повалив водія на землю. Від падіння, водій отримав тілесні ушкодження. Продовжуючи свою протиправну поведінку, явно виходячи за межі наданих законом повноважень, В. Ковадло наказав водію лягати на живіт і ліг йому на спину. В. Ковадло умисно спричинив водію фізичні страждання, знущався над ним. При цьому, водій не чинив поліцейському будь-якого опору. Далі, В. Ковадло зі своїм напарником перетягнув водія ближче до патрульного автомобілю. Продовжуючи свої протиправні дії, В. Ковадло тягав водія по землі від чого водій отримав ушкодження обличчя, зокрема – із носа пішла кров. Водія посадили до патрульного автомобілю та відвезли до Оболонського управління поліції.
Відносно водія був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП. Постановою Оболонського р-го суду м. Києва від 22 грудня 2016 провадження у справі про притягнення водія до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.185 КУпАП було закрите у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. «Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки останній пред’явив на прохання поліцейського документ, що посвідчує його особу, та не відмовлявся проїхати до службового приміщення для встановлення особи, а протокол про адміністративне правопорушення не містить інших обставин, які б вказували на злісну непокору працівнику поліції», — зазначено у постанові суду.
https://www. reyestr. court. /Review/63594575
Відповідно до відеозапису, водій не вчинював будь якого опору чи непокору працівнику поліції. Згідно ст. 44 Закону України «Про національну поліцію», у працівника поліції не було законних підстав застосовувати до водія прийоми рукопашного бою. Крім того, відповідно до ст.259 КУпАП — при вчиненні порушень правил користування засобами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, порушника може бути доставлено уповноваженою на те особою в поліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про нього.
В даному випадку, водій транспортного засобу мав при собі документі, пред’явив їх для перевірки працівникам поліції, а отже, згідно ст.259 КУпАП, працівники поліції не мали законного права доставляли водія до Оболонського управління поліції. Враховуючи викладене, в діях працівника патрульної поліції В. Ковадло вбачаються ознаки кримінальних правопорушень за ч.2 ст.365 КК України та ч.1 ст.371 КК України.
В порушення ст.214 КПК України, відповідальний за внесення відомостей до ЄРДР працівник прокуратури м. Києва – не вніс відповідні відомості до ЄРДР. Висновок зазначений у листі прокуратури, що не має підстав вносити відомості до ЄРДР не може прийматись до уваги, оскільки наявність чи відсутність в діях особи кримінального правопорушення може бути встановлена лише під час досудового розслідування. Без проведення досудового розслідування, прокурор не має законних підстав робити висновки про наявність чи відсутність складу або події злочину.
На підставі викладеного,
ПРОШУ:
1 — Провести перевірку даної заяви та притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника першого відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва Є. Саницького.
2 — Внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення Пупкіна В. П. від 29.12.2016 року.
3 — Надати обґрунтовану відповідь на заяву.
Додатки:
Копія відповіді прокуратури та конверту (2 арк.) Копія заяви (2 арк) Фотографія Копія постанови суду
23.01.2017 ПУПКІН В. П.
22.12.2016 Справа № 000/16439/16-п
Справа пр. №3-7853/16
ун. № 000/16439/16-п
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2016 року суддя Оболонського районного суду м. Києва , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Оболонського управління поліції ГУ Національної поліції України в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не працює,
за ч.1 ст.185 КУпАП, —
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.12.2016 року серії АА 344243 гр. ОСОБА_1 21.12.2016 року о 08 год. 10 хв. в м. Києві на вул. О. Теліги, 61, вчинив злісну непокору законним вимогам поліцейського, а саме: відмовився пред’являти документи, які б посвідчували особу, та відмовлявся проїхати до службового приміщення для встановлення особи, при цьому штовхався, чіплявся за одяг, вчинивши адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.185 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання з’явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, просив суд провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази, встановив наступне.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 21.12.2016 року серії АА 344243 вказано, що гр. ОСОБА_1 21.12.2016 року о 08 год. 10 хв. в м. Києві на вул. О. Теліги, 61, вчинив злісну непокору законним вимогам поліцейського, а саме: відмовився пред’являти документи, які б посвідчували особу, та відмовлявся проїхати до службового приміщення для встановлення особи, при цьому штовхався, чіплявся за одяг.
Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями. За приписами ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Ст.185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов’язків.
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов’язків або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Тобто слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки останній пред’явив на прохання поліцейського документ, що посвідчує його особу, та не відмовлявся проїхати до службового приміщення для встановлення особи, а протокол про адміністративне правопорушення не містить інших обставин, які б вказували на злісну непокору працівнику поліції.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що між працівником поліції та ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, що не є злісною непокорою в розумінні ст.185 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КУпАП, не є доведеною.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.247 КУпАП, —
П О С Т А Н О В И В :
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.185 КУпАП, у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подання прокурора подаються до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.
Строк пред’явлення до виконання три місяці з дня винесення постанови.
Великохацька
