Статья 154 УК РФ. Незаконное усыновление (удочерение)

Новая редакция Ст. 154 УК РФ

Незаконные действия по усыновлению (удочерению) детей, передаче их под опеку (попечительство), на воспитание в приемные семьи, совершенные неоднократно или из корыстных побуждений, —

наказываются штрафом в размере до сорока тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до трех месяцев, либо обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо арестом на срок до шести месяцев.

Комментарий к Статье 154 УК РФ

1. Правовые основы усыновления (удочерения) детей, передачи их под опеку (попечительство), на воспитание в приемную семью определяются гл. 19 — 21 СК, а также ст. 31 — 40 ГК.

2. Общественная опасность преступления заключается в том, что незаконное устройство детей может угрожать их жизни, здоровью, нравственному и психическому развитию, нарушить право на учет их этнического происхождения, принадлежности к определенной религии и культуре, родного языка, возможности обеспечения преемственности в воспитании и образовании.

2.1. Комментируемая статья состоит из одной части, закрепляющей основной состав преступления. Деяния, предусмотренные ст. 154, относятся к категории преступлений небольшой тяжести.

3. Объектом преступного посягательства выступают общественные отношения, возникающие при устройстве детей в форме усыновления (удочерения), передачи их под опеку (попечительство) или на воспитание в приемные семьи (ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 54 СК).

4. Объективная сторона состава преступления выражается в незаконных действиях по усыновлению (удочерению) детей, передаче их под опеку (попечительство), на воспитание в приемные семьи.

4.1. Незаконными являются действия по усыновлению (удочерению) детей, передаче их под опеку (попечительство), на воспитание в приемные семьи, совершенные в нарушение установленного законом порядка. Незаконными можно признать такие действия по усыновлению (удочерению) детей, передаче их под опеку (попечительство), на воспитание в приемные семьи, как: а) разрешение усыновления братьев и сестер разными семьями или устройство их в разные приемные семьи, если это противоречит интересам братьев и сестер (ч. 3 ст. 124, п. 2 ч. 2. ст. 154 СК); б) разрешение на усыновление ребенка иностранными гражданами или лицами без гражданства, если есть возможность передать этих детей на воспитание в семьи граждан РФ, постоянно проживающих на территории РФ, либо на усыновление родственникам детей независимо от гражданства и места жительства этих родственников (ч. 4 ст. 124 СК РФ); в) указание органом опеки и попечительства заведомо ложных сведений в заключении об обоснованности усыновления и о его соответствии интересам усыновляемого ребенка (ч. 2 ст. 125 СК); г) умолчание или сообщение заведомо ложных сведений об обстоятельствах, относящихся к личности усыновителя, опекуна, попечителя, членов приемной семьи, если данные обстоятельства препятствуют усыновлению (удочерению) детей, передаче их под опеку (попечительство), на воспитание в приемные семьи (ч. 1 ст. 127, ч. 1 ст. 128, ст. 146, ч. 1 ст. 153 СК, п. 2 ст. 35 ГК) (например, подделываются документы о возрасте усыновителя и состоянии здоровья усыновителя, органы опеки и попечительства «закрывают глаза» на наличие у усыновителя судимости, отсутствие у него постоянного места жительства); д) игнорирование этнического происхождения ребенка, его принадлежности к определенной религии и культуре, родного языка, возможности обеспечить преемственность в воспитании и образовании (п. 3 ч. 1 ст. 123 СК); е) игнорирование согласия родителей, опекунов, приемных родителей ребенка на его усыновление, когда такое согласие требуется (ст. 129 — 131 СК) и т.д.

5. Незаконные действия по усыновлению (удочерению) детей, передаче их под опеку (попечительство), на воспитание в приемные семьи образуют состав преступления, квалифицируемого по ст. 154, если они совершены: а) неоднократно либо б) из корыстных побуждений.

5.1. Под неоднократностью понимается совершение двух и более деяний, предусмотренных коммент. статьей, если указанные деяния не охватывались единым умыслом виновного.

6. Состав преступления по конструкции формальный.

7. С субъективной стороны преступление характеризуется виной в форме прямого умысла.

8. Обязательным альтернативным признаком субъективной стороны является мотив — корысть.

8.1. Преступление совершается из корысти, если виновный осуществляет незаконные действия по усыновлению (удочерению) детей, передаче их под опеку (попечительство), на воспитание в приемные семьи, желая получить взамен деньги, иные ценности, услуги имущественного характера либо избежать материальных затрат.

9. Субъект преступного посягательства — физическое вменяемое лицо, достигшее 16-летного возраста.

Мего-Інфо — Юридичний портал №1

1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, —

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Потерпілою особою від цього злочину може бути як жінка, так і чоловік, що перебувають у матеріальній або службовій залежності від винної особи. Потерпілими можуть бути і неповнолітні особи. Якщо примушування призвело до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, дії винної особи повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів (статті 154 і 155 КК).

Склад злочину, передбаченого ст. 154 КК, може мати місце лише за умови доведе­ності, що на потерпілу особу жіночої чи чоловічої статі здійснювався вплив із викорис­танням її матеріальної або службової залежності від винної особи з метою примусити її вступити у статевий зв’язок природним або неприродним способом всупереч її волі.

1. Матеріальна залежність потерпілої особи має місце тоді, коли вона перебуває на повному або частковому утриманні винної особи, проживає на її житловій площі, а також тоді, коли винна особа своїми діями чи бездіяльністю спроможна викликати істотне погіршення матеріального становища потерпілої особи (див. п. 15 абз. 2 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008р. № 5).
2. Службова залежність має місце, коли жінка або чоловік обіймає посаду, згідно з якою вона підлегла особі, яка застосовує примушування, або підпадає під контрольні дії такої особи (наприклад, дії ревізора), або інтереси потерпілої особи залежать від службового становища, яке займає винна особа (наприклад, комендант гуртожитку).
3. З об’єктивної сторони зазначений злочин є примушуванням жінки чи чоловіка до вступу у статевий зв’язок природним або неприродним способом. Таким зв’язком можуть бути: природний статевий акт, акт мужолозтва або лесбійства, на який відпо­відно до умислу винної особи має погодитися потерпіла особа внаслідок її примушу­вання (див. п. 15 абз. 1 зазначеної Постанови).
4. Примушування — це протиправний вплив на жінку чи чоловіка з тим, щоб при­мусити її (його) всупереч власній волі вступити у природний або неприродний стате­вий зв’язок. Примушування за своїми об’єктивними якостями загрожує потерпілій особі серйозними втратами або неприємностями. Вплив на волю потерпілої особи являє собою погрозу здійснення або фактичне здійснення дій, які ставлять її в гірше матеріальне чи службове становище або іншим чином суттєво погіршуються інтереси такої особи (наприклад, позбавлення матеріальної допомоги або надбавок за працю, можливості користуватися житловою площею, погроза звільненням, переведенням на нижчеоплачувану роботу).

Сама лише пропозиція особі, яка залежна по роботі, до вступу у статевий зв’язок, за відсутності примушування, виключає застосування ст. 154 КК. Не можна розгля­дати як примушування обіцянку іншій особі покращити її матеріальне або службове становище, якщо жінка або чоловік дадуть згоду на вступ у статевий зв’язок. Такі дії, спрямовані на спокусу, складу злочину, передбаченого ст. 154 КК, не містять.

1. Може мати місце примушування як до одноразового зв’язку, так і до неоднора­зових статевих зносин або до співжиття. Примушування може бути спрямованим на те, щоб схилити іншу особу до статевого зв’язку як з тим, хто примушує, так і з іншою особою, на користь якої діє винна особа.
2. Злочин вважається закінченим з моменту примушування чоловіка або жінки до вступу у статевий зв’язок природним або неприродним способом. Для відповідаль­ності за ст. 154 КК саме здійснення статевого зв’язку із потерпілою особою не ви­магається. Такі дії знаходяться за межами ознак складу злочину.
3. Суб’єктивна сторона. Вина — прямий умисел. Крім того, особа, здійснюючи примушування залежної від неї потерпілої особи, має спеціальну мету — вступити з нею або з іншою особою у статевий зв’язок.
4. Суб’єкт злочину спеціальний — це особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 16 років і щодо якої потерпіла особа є матеріально або службово залежною.
5. Обтяжуючими обставинами, зазначеними в ч. 2 ст. 154 КК, є примушування до вступу у статевий зв’ язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголо­шення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.
6. Погроза знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпі­лого) чи її (його) близьких родичів. Погроза має бути адресована потерпілій особі та сприйматися нею як реальна. Погроза може бути одноразовою чи багаторазовою, такою, що переростає в постійне домагання. Погроза може бути доведена до відома потерпілої особи безпосередньо або передана їй через інших осіб. За змістом може стосуватися інтересів самої потерпілої (потерпілого) або її (його) близьких родичів.
7. Про поняття близьких родичів див. п. 40 коментаря до ст. 115 КК.
8. Знищення майна — це доведення майна, яке належить потерпілій особі або її близьким родичам, до повної непридатності щодо використання його за призначенням. Пошкодження майна — це приведення майна у часткову непридатність (докладніше про знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194 КК).
9. Погроза вилучення майна означає погрозу протиправним шляхом із застосу­ванням насильства або без такого позбавити власника його майна на певний час або назавжди.
10. Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу (потерпілого) чи її (його) близьких родичів. Така погроза передбачає доведення таких відомостей будь-яким способом до свідомості тих, кому вони невідомі і чиє ознайомлення з ними є небажаним для потерпілої особи. Ця ознака має бути застосована при кваліфікації дій винної особи за ч. 2 ст. 154 КК незалежно від того, чи будуть відомості доведені до відома широкого загалу або ж до відома хоча б однієї чи декількох осіб. Під відомостями, що ганьблять потерпілу особу чи її близьких родичів, вважаються відомості, які, як на думку зазна­чених осіб, так і об’єктивно, здатні принизити честь та гідність особи. При цьому не має значення, відповідають ці відомості дійсності чи є вигаданими.

‹ Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом вгору Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості ›

Другой комментарий к Ст. 154 Уголовного кодекса Российской Федерации

1. Объективная сторона преступления состоит в незаконных действиях по усыновлению (удочерению) детей, передаче их под опеку (попечительство), на воспитание в приемные семьи. Незаконный характер перечисленных действий связан с нарушением порядка, содержащегося в законодательных и иных нормативных актах, регулирующих данные вопросы (см. Семейный кодекс РФ и другие нормативные правовые акты).

2. Для наличия состава преступления необходимо, чтобы указанные в ст. 154 УК РФ действия (при отсутствии корыстных побуждений) были совершены неоднократно, т.е. более двух раз. Данный признак может быть установлен как при разрыве во времени устройства каждого ребенка, так и при одновременном устройстве двух или более детей.

3. Субъективная сторона — вина в форме прямого умысла. Обязательным ее признаком (при отсутствии признака неоднократности) является мотив — корыстные побуждения, т.е. стремление получить от своих незаконных действий материальную выгоду.

4. Преступление имеет формальный состав и считается оконченным в момент повторного совершения незаконных действий или в момент первого действия, если оно совершено из корыстных побуждений.

5. Субъект преступления может включать две категории лиц: 1) любое лицо, достигшее возраста 18 лет, незаконно усыновившее (удочерившее) ребенка, ставшее его опекуном (попечителем) либо приемным родителем; 2) лица, которые в связи с выполнением служебных обязанностей принимали участие в совершении незаконных действий, рассматриваемых ст. 154 УК РФ.

Статья 154. Структура платы за жилое помещение и коммунальные услуги

Статья 154. Структура платы за жилое помещение и коммунальные услуги

[Жилищный кодекс] [Раздел VII]
. Плата за жилое помещение и коммунальные услуги для нанимателя жилого помещения, занимаемого по договору социального найма или договору найма жилого помещения государственного или муниципального жилищного фонда, включает в себя:

• 1) плату за пользование жилым помещением (плата за наем);
• 2) плату за содержание жилого помещения, включающую в себя плату за услуги, работы по управлению многоквартирным домом, за содержание и текущий ремонт общего имущества в многоквартирном доме, а также за холодную воду, горячую воду, электрическую энергию, потребляемые при использовании и содержании общего имущества в многоквартирном доме, за отведение сточных вод в целях содержания общего имущества в многоквартирном доме (далее также — коммунальные ресурсы, потребляемые при использовании и содержании общего имущества в многоквартирном доме). Капитальный ремонт общего имущества в многоквартирном доме проводится за счёт собственника жилищного фонда;
• 3) плату за коммунальные услуги.

1.1. Плата за жилое помещение и коммунальные услуги для нанимателя жилого помещения по договору найма жилого помещения жилищного фонда социального использования включает в себя:

• 1) плату за наем жилого помещения, устанавливаемую в соответствии со статьёй 156.1 настоящего Кодекса;
• 2) плату за коммунальные услуги.

. Плата за жилое помещение и коммунальные услуги для собственника помещения в многоквартирном доме включает в себя:

• 1) плату за содержание жилого помещения, включающую в себя плату за услуги, работы по управлению многоквартирным домом, за содержание и текущий ремонт общего имущества в многоквартирном доме, за коммунальные ресурсы, потребляемые при использовании и содержании общего имущества в многоквартирном доме;
• 2) взнос на капитальный ремонт;
• 3) плату за коммунальные услуги.

. Собственники жилых домов несут расходы на их содержание и ремонт, а также оплачивают коммунальные услуги в соответствии с договорами, заключенными, в том числе в электронной форме с использованием системы, с лицами, осуществляющими соответствующие виды деятельности.

. Плата за коммунальные услуги включает в себя плату за холодную воду, горячую воду, электрическую энергию, тепловую энергию, газ, бытовой газ в баллонах, твердое топливо при наличии печного отопления, плату за отведение сточных вод, обращение с твердыми коммунальными отходами.

. В случае непосредственного управления многоквартирным домом собственниками помещений в многоквартирном доме, в случаях, если собственниками помещений в многоквартирном доме не выбран способ управления таким домом или выбранный способ управления не реализован, плата за коммунальные услуги включает в себя плату за холодную воду, горячую воду, электрическую энергию, тепловую энергию, газ, бытовой газ в баллонах, твердое топливо при наличии печного отопления, плату за отведение сточных вод, обращение с твердыми коммунальными отходами, в том числе плату за коммунальные ресурсы, потребляемые при использовании и содержании общего имущества в многоквартирном доме.